У новому епізоді подкасту «Михайловський про книги» історик Віталій Михайловський розповідає про:

«Why War?» («Чому війна?») Річарда Овері

Книга досліджує фундаментальні причини воєн через біологію, психологію, антропологію, екологію, ресурси, віру, силу та безпеку. Автор намагається зрозуміти, чому людство постійно конфліктує, і пропонує простий, динамічний погляд на складні історичні процеси. Особливо актуально для розуміння сучасних воєн.

«Командування. Політики військових операцій від Кореї до України» Лоуренса Фрідмана

У книзі автор досліджує взаємодію політиків і військових у конфліктах від середини XX століття до сучасності. Він показує, як рішення на верхньому рівні впливають на хід воєн, наголошує на складності прийняття рішень, ролі інформації та сучасних технологій у військовій справі.

«Із селян у французи. Творення модерної нації» Юджина Вебера

Автор досліджує процес формування французької нації у XIX – на початку XX століття. Показує, як держава через мову, школу, армію, релігію та інфраструктуру поступово перетворювала різномовні й регіонально різні сільські громади на сучасних французів. Книга корисна для розуміння механізмів націотворення, що актуально і для сучасної України.

У новому епізоді подкасту «Михайловський про книги» історик Віталій Михайловський розповідає про:

«Катерина Медічі: Життя і часи королеви-зміюки», Мері Холлінгсворт

Ця книга – біографія, яка показує Катерину Медічі як жінку, що не мала шансів на владу від народження, але змогла утримувати реальний політичний контроль над Францією до самої смерті. Книга демонструє, як випадок, династична політика й особисті здібності можуть радикально змінити людську долю.

«Габсбурги. Злет і занепад володарів світу», Мартин Рейді

Ця книга – історія однієї з найвпливовіших династій Європи, яка правила з XIII століття до розпаду Австро-Угорщини у 1918 році. У 29 розділах книги автор показує, як Габсбурги змогли піднятися з регіональних володарів до «володарів світу» завдяки поєднанню династичних шлюбів, політичної гнучкості та історичного везіння. Мартин Рейді наголошує: їхня сила полягала не в уніфікації, а у вмінні керувати різнорідними землями, зберігаючи місцеві права, традиції й автономії.

«На хлопський розум. Сільські судові документи ранньомодерного Олпіна та їхній суспільний контекст», Пьотр Колпак, Марта Рачинська-Крук і Марцін Войчик Соляш Книга, видана у Варшаві, присвячена історії села Олпіна на польсько-українському прикордонні. Її основою стали збережені сільські судові акти за 1571–1834 роки, що дають унікальну можливість простежити майже 300 років повсякденного життя громади. Це детальна, «серійна» історія одного села, що руйнує уявлення про селян як пасивних і безголосих та демонструє потенціал мікроісторії для глибшого розуміння минулого.

У новому випуску подкасту «Михайловський про книги» історик Віталій Михайловський розповідає про:

«Літо вогню та крові. Селянська війна в Німеччині», Ліндал Ропер

Книга розповідає про найбільше селянське повстання у Німеччині — війну 1524–1525 років, яка завершилася поразкою селян, але назавжди змінила обличчя Європи. Авторка зосереджується не лише на подіях, а й на причинах вибуху невдоволення в суспільстві, яке здавалося економічно стабільним. Ропер показує, що справжні корені повстання слід шукати в ширшому контексті Реформації: зростанні грамотності, поширенні ідей Лютера, розвитку книгодрукування та кризі церковної влади.

«Хроніки Польського королівства з часів Сиґізмунда Авґуста написані у порядку»,

Станіслав Ожеховський Це історичний трактат про перші роки правління Сиґізмунда Авґуста, останнього Ягеллона, який успадкував трон без додаткових церемоній після смерті батька й увійшов у владарювання в час великих внутрішніх суперечностей та політичних викликів. Хроніка охоплює події 1548–1552 років — час, коли Сиґізмунд Авґуст мусив боротися за свої права попри формальний авторитет. Вона описує його особисті драми, складні взаємини з сенаторами, шляхтою та власною родиною. У тексті також відбиваються внутрішньополітичні суперечності Польського королівства та Великого князівства Литовського.

«Мої бабусі не дожили до війни», Євгенія Генова

Це невелика, але дуже щемка оповідь про життя в умовах нинішньої війни: від тривоги до тривоги, між вибухами, у звуках генераторів і щоденному пошуку мотивації жити й працювати. Авторка розповідає про власний досвід в Одесі, але водночас постійно співвідносить його з історіями своїх бабусь, які пережили Другу світову, порівнюючи їхній і свій вік, будні, страхи та виклики. Через ці паралелі вона показує, як родинна пам’ять, спогади та пережиті поколіннями випробування допомагають вистояти сьогодні.